У Чернігові створили нову пісню про осінь. Відео

Натхнення. Народні поети України Тетяна і Сергій Дзюби створили немало прекрасних, цікавих, душевних та проникливих пісень. Ось і нині – прем’єра нової чудової пісні про осінь.

На вірш коханої дружини Тані музику написав Сергій Дзюба. Він же і записав цю чарівну пісню в своєму оригінальному, авторському виконанні. Пісня вийшла глибока, зі світлим смутком і неймовірною людяністю, дуже зворушлива. Та й співає її пан Сергій по-особливому – не голосом, а душею, напрочуд проникливо і неповторно! А прекрасний відеокліп на пісню створила відома поетеса зі Львова Надія Бойко.

У першому альбомі пісень (відеокліпів) Сергія Дзюби «Примчу на білому коні» є популярна пісня «Білі ангели», – добродій Сергій створив її на вірш пані Тетяни «Сніг лапатий – син слухняний віхоли…». Пісня дуже трепетно звучить у виконанні лауреатів міжнародних і всеукраїнських премій та конкурсів Інни й Тетяни Чабан і має велику кількість переглядів на Ютубі та популярних порталах.

У другому альбомі пана Сергія «Закінчиться війна» звучить їхня з Тетяною пісня «До Трускавця» (спільні слова), яку виконує популярний співак, композитор Петро Лойтра.

До нового, третього альбому С. Дзюби «Зима така маленька, мов японка» вже увійшла пісня «Поштовий вагон» (на вірш пані Тетяни Сергій написав музику разом із Тетяною Чабан), яку так чарівно співають улюбленці Чернігова – Інна та Тетяна Чабан.

І ось – нова спільна робота всесвітньо відомого творчого подружжя з міста-героя Чернігова, котра, звісно, не залишить байдужими слухачів і глядачів. Таким чином, «Січе вітер листя на тютюн» – це вже дев’ята пісня в гроні нових цікавих творів майбутнього музичного альбому, роботу над яким Сергій Дзюба планує завершити ще в цьому році.

Галина Леус

Січе вітер листя на тютюн

Слова Тетяни Дзюби

Музика Сергія Дзюби

Січе вітер листя на тютюн,

Самокрутки палять димарі…

Долі дощ звивається, як в’юн,

Дощ – намисто біле угорі.

Гуси-лебеді твої парчеві шати

Понесли в краї своїх казок.

Як без віна, осене, змогла ти?

Перлів мокрих розгубивсь разок.

І тремтять, немов циганські, плечі,

І дарує рік останню роль.

Королево, у вбранні старечім,

Де ж твій неодягнений король?